«Реальні смертники: ми по них б’ємо, а вони все одно повзуть» — Як вчитель став військовим

Вчитель історії і правознавства, бойовий прикордонник на псевдо "Лексус" у школу повернеться тільки після нашої Перемоги.

• Випускник Вінницького педагогічного університету розповів про воєнні будні.
• Після війни такого вчителя з цікавістю слухатимуть учні.
• Як опинився на фронті, маючи бронь?

«Школа зачекає, а нині треба вигнати ворога з нашої землі», — таким принципом керується учитель історії і правознавства, а нині бойовий прикордонник на псевдо «Лексус».

У січні закінчився контракт, а в лютому почалася велика війна

Він став у стрій ще у 2019 році. Строкову службу не служив, тому вирішив добровільно стати на захист рідної землі. Невдовзі після закінчення вишу долучився до одного з підрозділів Держприкордонслужби. Пройшов АТО/ООС, воював у Макіївці Донецької області, на Луганщині. Коли закінчився 3-річний контракт, звільнився з війська, планував працювати, як кажуть, за дипломом. Але почалася велика війна і педагог знову взяв до рук зброю. Прийшов у Могилів-Подільський прикордонний загін.

Про патріота, відважного бійця розповіли у прикордонному загоні, що носить ім’я Героя України В’ячелава Семенова. Загін дислокується у Могилеві-Подільському, але служити вчителю до велося в інших місцях. Він брав безпосередню участь у боях з окупантами. Ось як про це розповідає.

Спершу зазначає, що варто відповідати росіянам стосовно їхніх претензій на те, що Україна мовляв, це їхня територія.

«Якщо росіяни кажуть, що це їхня територія, то давайте нагадаємо їм про історичні кордони України, які наша держава мала в минулому, — розповідає історик. — Щоб вони там не говорили, ми знаходимося на своїй землі, захищаємо свою землю, а вони агресори, які вдерлися в чужу країну, і це визнає цивілізований світ».

Він підтверджує відомий усім факт. Каже, росіяни давлять кількістю, а в нас — якість. Саме за рахунок цього тримаємося. Прикордонник разом зі своїми побратимами неодноразово потрапляв у складні ситуації.

«Була ще цікава ситуація, — згадує прикордонник. —  Між штурмами до нас впритул підповзли два противники, озброєні ПКМ-ами, вони стали у повен зріст і почали вистрілювати по нас всі свої боєприпаси. Суть в тому, що вони не боялися,  коли ми по них стріляли, до того ж працювали наші «пташки», а вони все одно повзли, реальні смертники, я вважаю, що ці російські солдати були під дією якихось препаратів».

Вся група дістала поранення

«Бувало, їхня піхота штурмувала наші позиції навіть тоді, коли росіяни вели мінометний вогонь, — згадує прикордонник. — Це ж очевидно, що у той час рашисти стріляли також по своїх. Цього не можна було уникнути. Але ж вони не бережуть свій особовий склад. У цьому неодноразово переконувався. У нас теж були втрати. Проти міномета важко стояти. В артилерії у них теж перевага. Ну, і в живій силі  вони нас переважають».

Розповідає про ще один бій, коли він з побратимами знаходився, як каже, у дуже невигідній позиції. Там були тільки окопи. Сховатися більше ніде не мали можливості. Російські дрони висіли над ними. В цей час росіяни йшли «хвилями» по 10-15 людей.

Отримав поранення внаслідок прильоту міни. «Трьохсотих» тоді було двоє — «Лексус»  і його побратим. В той час, коли вони надавали допомогу один одному, надійшло повідомлення про пряме попадання міни в окоп. Троє бійців отримали поранення, один згинув. Сталося так, що деякий час навіть не було кому відстрілюватися, всі дістали поранення. Добре працювала їхня «мінометка».

«Щоб зберегти людей, вирішили відступити на сусідню позицію, робити це доводилося під ворожим обстрілом, — говорить прикордонник. — Так ми відійшли від точки, яку пристріляв ворожий міномет. На щастя, вдалося доправити важких «трьохсотих» до точки евакуації і їх забрав автомобіль. Але інших поранених вивезти не вдалося. Обстріли стали сильніші і автомобіль уже не міг заїхати вдруге. Чекали ночі і тоді під її покровом виходили самотужки».

Він вдячний лікарям, які швидко поставили його на ноги. Через два з половиною тижні перебування у шпиталі знову повернувся на бойову позицію.  

Стали схожі на спецпідрозділ

Прикордонник не приховує, що після важких боїв його підрозділ став схожий на  спецвійсько, захисники воістину стали дуже досвідченими воїнами. «У нас всі люди знаються на будь-якій зброї, все що є на озброєнні, — ділиться думками військовий. — Кожен може працювати з різними видами зброї, допомогти або замінити свого побратима».

За його словами, Держприкордонслужба дуже цінується військовими, тому що у них дійсно потужне озброєння. «Наприклад, той самий АГС, це дефіцит для Збройних сил, а в нас він є й ефективно працює», —  додає прикордонник.

«Лексус» розповів, як ворог намагався обходити їх підрозділ: «Вони просто боялися, відмовлялися виходити на ту ділянку, де перебували ми, бо знали, що вона ефективно прострілюється з нашого боку, і справді, там було чимало поранених військових рф. А все тому, що всі наші дії успішно координувалися з розвідкою, і ніколи не було марного використання боєприпасів. Все мало свою ціль».

Зараз "Лексус" знову підписує контракт, проходить всі необхідні процедури: «Я думаю, в мене ще буде час упродовж п’яти років помститися підступному ворогу», — стверджує він. Чому називає термін п’ять років, не важко здогадатися: саме на такий період часу підписав контракт.

Читайте також:

Військовий, який знищив з «Джавеліна» дев’ять ворожих цілей, став Почесним громадянином Якушинець

На Вінниччині ввели обмеження використання електрики підприємствами

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.